Я живу в Києві вже 42 роки… Найулюбленіше місце, яке мене надихає і дарує енергію, – це схили Дніпра. Там завше панує романтична, філософічна і натхненна атмосфера, особливо навесні та восени. Не хочу повторювати банальну фразу: «Раніше було краще», але Київ дійсно був зовсім іншим. Коли Шарль де Голль приїздив до нашої столиці, він написав у книзі почесних гостей: «Я бачив сад у місті, але я вперше побачив місто в саду». Яка ж ситуація зараз? Суцільна забудова і зникла родзинка української столиці… На превеликий жаль, зараз Київ аж ніяк не асоціюється з «містом у саду». Для того, щоб повернути місту цю родзинку, потрібно щиро його любити, мати з містом душевний зв’язок, а не прагнути власного збагачення або чогось іншого. Потрібно мати чітке розуміння: куди прямувати, що робити, якою бачимо нашу українську столицю в майбутньому? Тобто насамперед визначити місію та візію розвитку Києва.
Столиця потребує нового подиху. Навіть між бетонними коробками можна засадити каштани та інші дерева – і це, безумовно, оживить наше стародавнє місто, подарує йому молодий дух, що буде візитівкою Києва поруч із зеленими насадженнями. Як на мене, потрібно кардинально змінити концепцію – насамперед зупинити забудову центральної частини міста і навіть заборонити тамтешнє будівництво на законодавчому рівні.
Ключове багатство Києва – це люди. Наша столиця має бути інтелектуальним, фінансовим, адміністративним центром, законодавцем мод для всієї України. Я б хотів, щоб керівник будь-якої ОТГ по приїзду в Київ надихався якимись речами та відтворював їх у своєму містечку, хоча б у менших масштабах. Ось вам живий приклад: коли я розбудовую село Немиринці – столицю ББУ – я запозичую цікаві елементи (так звані «смаколики») із Фінляндії, Франції та інших країн і адаптую їх до українських реалій. Давайте замислимося: що такого значущого і масштабного створено в Києві за останні 15 років? Від чого дійсно захоплює подих? На превеликий жаль, такого немає…
Я зараз не маю наміру обговорювати, хто винен. Для мене немає іншого міста у світі, в якому я б міг жити. Лише Київ. Тому я прагну достукатися до ваших сердець і разом подумати, що потрібно робити для розбудови нашої української столиці. З осені ми в Бойове Братерство України плануємо прописати місію та візію Києва. Воїни полків, куренів, сотень, чот і роїв нашої Спілки старанно перетворюватимуть Київ – повертатимуть столиці той автентичний дух, який був завжди. Будемо раді залученню усіх киян по духу!