ОЛІГАРХИ ЯК «КОРІНЬ ЗЛА»
У популярній серії романів Джоан Роулінґ розповідається про боротьбу Гаррі Поттера з темним чаклуном – Лордом Волдемортом, який уособлює суцільне зло. Жорстокого чаклуна настільки боялися мешканці чарівного світу, що навіть його ім’я не наважувалися називати вголос, а казали «той, кого не можна називати».
В Україні втіленням зла, на переконання більшості громадян, є олігархи. Та українці не бояться називати їхні імена. Ба більше – при слові «олігарх» більшість тягне руку до важких предметів, а в голосі бринить обурення та гнів. Однак це не заважає тим самим українцям постійно віддавати свої голоси на виборах за їхні кишенькові партії, обираючи маріонеток олігархів.
Літературний Гаррі Поттер зміг перемогти ворога лише тоді, коли усвідомив наявність темної сторони своєї особистості та був готовий на самопожертву. Українцям потрібно набратися сміливості, щоб визнати, що олігархи були виплекані та вирощені українським суспільством. Тотальна брехня, лицемірство, деградація моралі, інформаційні зґвалтування і пануюча система цінностей стали тим живильним «бульйоном», у якому швидко проросли «бактерії» олігархії. Як ті глисти, олігархи почали пожирати «тіло» України. Тому на ослаблений державний «організм» напали зовнішні «хвороби». Хвора на «олігархію» Україна стала гарною здобиччю для російської «зарази». Біблія нагадує нам, що необхідно шукати «корінь зла» – першопричину всього злого та шкідливого. Лише тоді ми здатні знайти справжні «ліки».
Президент вніс законопроєкт про олігархів. Аналіз тексту законопроєкту чимось нагадує анекдот, у якому лікар запитує родичів, чи пітнів покійник перед смертю, і на ствердну відповідь каже, що це дуже добре. Тому, як радив гоголівський Пацюк, «не треба далеко ходити тому, у кого чорт за плечима»…
Давно відомо, що Росія не може прийняти поряд зі своїми кордонами успішну демократичну країну. Наявність такої країни руйнуватиме основи її ідеології про «контрольовану демократію» та «особливий шлях» Росії. Лише слабкі, корумповані країни з бідним населенням або території із замороженими конфліктами створюватимуть ілюзію стабільності та певного добробуту у свідомості російських громадян.
Українські олігархи – усвідомлено чи ні – стали союзниками нашого ворога. Бо їм також вигідна корумпована країна з бідним населенням і зруйнованими суспільними інституціями, оскільки здобули вони всі свої статки не завдяки унікальним здібностям чи підприємливому хисту, а лише через домовленості з владою і доступ до державних ресурсів. Тому їм потрібна слабка держава, де діють не закони конкуренції, а лише право сильного.
Місія України – знищити ординське зло, тому необхідно втілити стратегію розвитку України як Антиросії. Антиросійська Україна – це Україна, де «корінь зла» – олігархи – викорінені як системне явище. На це не здатне все суспільство. Однак активна меншість, яка дивилася смерті в очі та зупинила російську навалу, зробить це поза сумнівом.