Учора, 1-го червня, Україна разом з усім світом відзначила Міжнародний день захисту дітей. Прем’єр на Всеукраїнській нараді розповідав про досягнення, заслуховував доповіді, давав доручення. Голова ВРУ зустрічався з дітьми та підлітками у стінах парламенту, спілкувався на тему лідерства. Президент із дітьми не зустрічався, відео не записував, був лише твіт його Пресслужби і випуск релізу ОП про плани влади щодо поліпшення становища дітей…
За оцінками міжнародних спостерігачів, і українській державі, і суспільству потрібно докласти зусиль, аби наші діти почувалися безпечно, відчували підтримку і могли гармонійно розвиватися. Міжнародна НГО Humanium зі штаб-квартирою в Женеві (Швейцарія), яка моніторить дотримання прав дітей у світі, відносить Україну до групи держав із «помітними проблемами» («помаранчева зона» на мапі: https://bit.ly/3i6ss2Y).
Серед них ключовими для України є такі проблеми (https://www.humanium.org/en/ukraine):
- бідність, від якої потерпає близько 35% населення і яка негативно позначається на добробуті дітей та реалізації їхніх прав;
- висока вартість якісних медичних послуг та обмежений доступ до них, особливо для дітей із сільської місцевості та з бідних сімей;
- дискримінація (це стосується дітей, хворих на СНІД, та дітей з інвалідністю), расизм і ксенофобія;
- безпритульність;
- жорстоке поводження та насильство (окремо наголошується на поширеній практиці насильства з боку поліції щодо малолітніх затриманих);
- дитяча праця (за оцінками Humanium, близько 8% дітей в Україні працюють), зокрема залучення дітей до важких робіт (наприклад, на шахтах-копанках) і втягування їх у секс-індустрію;
- нездорове довкілля, зокрема проблеми, зумовлені наслідками Чорнобильської катастрофи.
Я дозволю собі додати, що не жалує українських дітей і війна, яку веде в Україні рашистська орда.
За даними моніторингової місії ООН із прав людини, з початку бойових дій на Сході України близько 150 дітей було вбито і 400 зазнали поранень. До півмільйона наших неповнолітніх співгромадян стали вимушено переміщеними особами.
Окрему категорію постраждалих від російської агресії становлять діти, чиї батьки загинули на фронті. Шкода, що в офіційних повідомленнях вищих органів влади я взагалі не знайшов згадки про них!!! Сьогодні, коли на Донбасі вирішується існування нашої держави, вони заслуговують на особливу увагу і пошану. Герої залишали вдома своїх малюків та вагітних дружин, ішли на війну, щоб захищати нашу свободу, наш спокій, наше безпечне майбутнє.
Навряд чи зараз можна визначити, скільки українських дітей та молоді стали сиротами через цю кляту війну. Їхня кількість постійно зростає. Наші захисники продовжують гинути. Спілка «Бойове Братерство України», президентом якої я маю честь бути, реалізує програму вшанування пам'яті загиблих Героїв російсько-української війни. Станом на сьогодні вручено понад 6,4 тис. іменних кулонів-оберегів «Батьківське серце» діткам, які втратили на фронті найдорожчих людей. Приблизно 3 тис. ще буде вручено. Дуже хотілося б, щоб цією кількістю все й обмежилося. На наступному етапі проєкту ми передбачаємо закріплення за осиротілими через війну дітьми воїнів-наставників, які підтримуватимуть їх до повноліття. Влада й опозиції зайняті рейтингами. Долучайтеся до наших справ, будьмо ГРОМАДЯНАМИ!
На фото – Валерія Бутенко, донька загиблого Героя російсько-української війни.